Хоч і даний матеріал я і відніс до серії навчальних матеріалів, проте в повній мірі вважати даний матеріал науковим не варто. А причиною написання послужив якийсь випуск новин, де вкотре виникли політичні конфлікти, а як їх вирішити ніхто не знає.
В літературі вводиться кілька визначень поняття конфлікту, проте на мою думку, найбільш універсальним може бути таке. Конфлікт (двох сторін) це ситуація коли дії однієї сторони впливають на результат другої і цей вплив понижує цінність результату другої сторони. Якщо перша сторона не впливає на дії іншої, то вважають що друга сторона є незалежною від першої.
Дані відносини не завжди є симетричними. Коли виникає така ситуація, то одна зі сторін отримає більшу вигоду чи понесе менші затрати, експлуатуючи іншу сторону. Класичним прикладом може бути начальник та підлеглий, коли одна сторона намагається співпрацювати, а інша знаходиться з нею в конфлікті. Коли конфлікт має визначені межі то вводиться інший термін – конкуренція. Якщо у конкуренції бере участь дві та більше сторін і вони знаходяться у конфлікті один з іншим відносно одної чи кількох цілей кожної сторони, то даний конфлікт може служити досягненню цілі кожної з конфліктуючих сторін чи якоїсь третьої сторони. Наприклад, коли є підприємства і вони між собою конкурують то відповідно вигоду отримує користувач їхньої продукції, оскільки споживачі можуть отримати меншу ціну за товар, краще обслуговування та ін. При грі в шахи, гравці між собою конкурують, але цей конфлікт ефективно служить для досягнення іншої цілі – отримати задоволення від гри та відпочити.
Існує три способи розв’язання конфлікту: вирішення, врегулювання та знищення.
Вирішення конфлікту , в якому бере участь одна із сторін, незалежно від того, чи є вона конкуруючою, означає прийняття умов, що породжують конфлікт та намагання досягнути те, що хоче отримати дана сторона, скільки не коштувало це б противнику. Дана умова може бути досягнута двома шляхами – із застосуванням чи не застосуванням сили. При проведенні бойових дій ( вирішення конфлікту із застосуванням сили) одна сторона намагається витіснити, знищити, послабити іншу. Бойові дії можна зупинити, якщо одна сторона буде підпорядкована іншій ( прийме будь-які умови) або втрутиться третя сторона, що буде сильнішою за дві конфліктуючі.
Врегулювання конфлікту означає прийняття умов, що породжують конфлікт, пошук таких умов які б задовольнили учасників конфлікту. Умова вирішення конфлікту буде досягнута, коли розподіл втрат та прибутків буде справедливим. У таких випадках, необхідно щось віддати, щоб щось надбати.
Знищити конфлікт означає змінити породжуючу умову таким чином, щоб конфлікт був вичерпаний. Це можна досягнути зміною обстановки чи учасників конфлікту.
Деякі конфлікти можна вирішити, якщо втрутитись у середовище існування конфлікту. Наприклад, коли одна людина хоче спати і щоб заснути світло повинне бути погашене, а інша людина в цій ж кімнаті хоче читати. Конфлікт можна вирішити побудовою перегородки. Коли є дві дитини, що хочуть бавитись однією іграшкою. Тут можна дати ще одну іграшку, чи зацікавити чимось іншим.
Зараз найбільш поширений підхід для вирішення конфлікту ґрунтується на силі та владі. І це цілком закономірно, оскільки отримати завжди хочеться все і негайно. При цьому прихильники такої стратегії не задумується над ризиком та ціною, яку потрібно буде заплатити за такий вибір. Прикладом може бути примусове зменшення ціни на якийсь виріб, не розібравшись із першопричиною такого подорожчання. Добре знайома ситуація із урядовим подавлянням цін на хліб та бензин. І всім відомо, що до добра це не привело.
А загалом можна виділити три основні типи стратегій, що базуються на владі, праві та інтересах. Перший підхід був коротко описаний вище. Правовий підхід є менш ризикованим, порівняно із попереднім проте він часто є пов’язаний із великими затратами. В основі підходу лежить ідея втягування третьої нейтральної сторони для вирішення цього конфлікту. Наприклад, судова система, арбітражні процедури та ін. Проте найбільш поширеним підходом є підхід орієнтований на інтереси. Він є найдешевшим та найменш ризикованим, оскільки у випадку невдачі завжди можна скористатися іншим методом. Підхід не є універсальним та потребує певного багажу знань. Дуже важливою компонентою є щирість намірів розв’язати конфлікт.
Отже, на практиці слід розуміти, що конфлікт це форма взаємодії, яка володіє як позитивними так і негативними якостями. Основними причинами що породжують конфлікт є нечітка структура конфліктуючої сторони, нечіткість дій, бажання отримати більше, ніж це є необхідно та ціла низка інших, що залежить від предметної області, де був породжений конфлікт.

Англійська версія статті Some approaches to conflict resolving