Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів

Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів формується згідно розпорядженя Кабінету Міністрів України від 05.05.2003 N259-р (259-2003-р), постанов КМУ від 17.03.2004 N 326 (326-2004-п), від 17 березня 2004 р. N326 (326-2004-п), наказу Міністерства транспорту та з'вязку від 27.04.2005 №153.

Основна мета Національного реєстру на папері звучить так "запровадження єдиної системи обліку електронних інформаційних ресурсів держави і формується з використанням новітніх досягнень у сфері інформаційно-телекомунікаційних
технологій".

Призначення "Національний реєстр - це інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для реєстрації, обліку, накопичення, оброблення і зберігання відомостей про склад, зміст, розміщення, умови доступу до електронних інформаційних ресурсів та задоволення потреб юридичних і фізичних осіб в інформаційних послугах".

Відповідно до "Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів" у реєстрі мають бути зареєстровани державні інформаційні ресурси (та, за бажанням, ресурси юридичних осіб).

Попри деяку незграбність наказів та інших документів про Національний реєстр, ідея цікава.

Потрібно державі мати реєстр власних інформаційніх ресурсів чи ні? З точки зору інформаційної безпеки держави - потрібно. Тим паче у повітрі літають концепції "електронного уряду", електронних скарг, довідок, заяв тощо.

Уряд поки що не визначив детальні функції (послуги) основної структури Національного реєстру - "Адміністратора реєстру". Адміністратора реєстру - комерційна структура, яка зберігає, надає та опрацьовує інформацію реєстру. Не визначено які послуги надаються користувачам Інтернет.

Тобто невідомо яка користь "власникам інформаційних ресурсів" від включення в реєстр, скільки це задоволення буде коштувати, які вимоги до Адміністратора реєстру тощо.

Одне ясно. Національний реєстр не перетвориться на публічний каталог українського сегменту Інтернет. Підстави:

Участь у реєстрі практично добровільна. Навіть для державних ресурсів не передбачені санкції за відмову від реєстрації.

Мінуси документів про Національний реєстр.

Певна незграбність наказів та інших документів. Наприклад, “подати об’єм ресурсу в байтах”. Виключення з реєстру відбувається за умови “подання власником ресурсу письмової заяви адміністратору про припинення існування ресурсу, яка подається за 30 днів до припинення існування ресурсу”

Набридлива ідея - створити черговий реєстр (потрібний владнив структурам і чиновникам перелік чогось) і перевести його на “хозрасчет”. Ти мусиш зареєструватися у нас, але оплати нам (у т.ч. чиновникам) послуги по твоїй реєстрації.

Не зрозуміло для чого власніку електронного інформаційного ресурсу потрібен паперовий сертифікат про реєстрацію в Національному реєстрі. Для звітності за витрачені кошти? Чи це підстава для отримання грошей від власників ресурсів?